Як викладати ефективно та надихати студентів
Серед головних секретів викладання: щира любов і повага до студентів, а також бажання зробити предмет цікавим та корисним
Наталія Іванова - кандидатка економічних наук, доцентка факультету економічних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», лауреатка відзнаки «Найкращий викладач-наставник ФЕН» (за 2015-2016 навчальний рік) Наталія Іванова розповіла "Вище" про свій викладацький досвід, поділилась цікавими методами роботи зі студентами, а ще наголосила на важливості поєднання практики та теорії, і порадила, як краще мотивувати студентів.
Про те, що надихає у роботі
Я люблю спілкуватись із студентами, особливо з Києво-Могилянської академії. Практично кожен з них – це яскрава та харизматична особистість. Я з гордістю спостерігаю за їхніми успіхами та досягненнями. Мені приємно знати, що в цьому є і моя невеличка заслуга, і це ще більше мене надихає, тому я постійно оновлюю дисципліни, які викладаю, намагаюсь зробити їх цікавими та корисними.
Чесно кажучи, я ніколи не відчувала професійного вигорання, бо коли я заходжу до аудиторії і бачу усміхнені обличчя, розумні і яскраві очі, то відчуваю такий позитив і натхнення. Саме в той момент я розумію, що я – щаслива людина.
Хто він, хороший викладач – практик чи теоретик?
Я не маю однозначної відповіді на це питання, оскільки я знайома з багатьма викладачами з великої літери, які є лише теоретиками. Крім того, знаю і викладачів, які є практиками, однак, вони не завжди можуть донести свої знання до студентів. І це зрозуміло, бо крім теоретичних і практичних знань, викладач повинен бути професіоналом у викладацькій діяльності. Варто зазначити, що практичні знання завжди знадобляться, адже саме завдяки ним я можу пояснити навіщо ми вивчаємо ту чи іншу теорію.
Успіхи та невдачі інноваційних методів викладання
Наші студенти дуже креативні, тому вони радо сприймають інноваційні методи навчання. Крім того, перш ніж впровадити той чи інший метод, я завжди раджуся зі студентами, пояснюю переваги і недоліки, а також ризики (як для мене, так і для них). Тому у моїй викладацькій практиці не було невдач у застосуванні нових методик викладання. Оскільки я активно використовую роботу в командах, то помітила, що успіх команди суттєво залежить від відповідальності кожного її учасника. А це одразу впливає і на якість командної роботи.
Незалежно від того, яку дисципліну я викладаю – завжди намагаюсь говорити цікаво і зрозуміло, навіть про дуже складні речі. Крім того, пояснюю як це можна використати на практиці.
Якщо ж говорити про креативні та неформальні методи викладання, то я розробила і впровадила такі дисципліни, як «Креативне мислення» (курс для бакалаврів) і «Відкриті інновації і креативне мислення» (курс для магістрів), де я використовую технологію «Розвиваюче навчання», яка орієнтована на розвиток особистості та її можливостей. На мою думку, ці курси – суцільний креатив, інновації, інтерактивні методики навчання і методи неформальної освіти. Цей досвід я використовую і в інших дисциплінах. Наприклад, зараз я удосконалюю нормативну дисципліну «Економічна теорія управління підприємством», де активно використовую свій досвід та знання, які здобула під час навчання на програмах «Profi+» і «Школа підвищення кваліфікації викладачів при НаУКМА». Щодо головних секретів викладання, на мою думку – це щира любов і повага до студентів, а також бажання зробити предмет цікавим і корисним.
Поєднання теорії і практики в навчанні
Практично в усіх курсах, які я викладаю, я намагаюсь показати де і як можна застосувати набуті теоретичні знання. Тут я використовую метод «Розповідання історій». Крім того, важливість практичних завдань безсумнівна, особливо таких, які базуються на прикладах. По-перше, це знайомить студентів з реальними проблемами, з якими стикаються бізнесові і державні структури; по-друге, це дає можливість запропонувати методи вирішення цих проблем, спираючись на набуті знання; по-третє, переконатись в тому, що, навіть суто теоретичні, фундаментальні знання є необхідними для прийняття ефективних управлінських рішень.
Наприклад, такі курси, як «Креативне мислення», «Відкриті інновації і креативне мислення», «Економічна теорія управління підприємством» повністю базуються на практичних завданнях. Щодо дисципліни «Економічна теорія підприємництва», яку я викладаю бакалаврам першого року навчання, то реальні приклади з практики діяльності підприємницьких структур становлять приблизно 35-40%. Справа в тому, що студенти першого курсу ще не мають всіх необхідних знань для того, щоб розв'язувати реальні кейси.
Найбільш успішним практичним завданням, на мою думку, є виконання фінального проекту. Команда студентів обирає проблему, яку запропонували реальні представники бізнесу або державних установ. Вони мають пояснити причини виникнення проблеми, а також методи її вирішення. Крім того, вони розробляють організаційні кроки впровадження своєї пропозиції і передбачають наслідки її впровадження. Захист фінального проекту відбувається в присутності комісії, до складу якої входять представники тих компаній і організацій, які розповіли по свої проблеми. Якісне виконання фінального проекту передбачає подальшу співпрацю з представниками компаній, систематизацію набутих знаннь, вміння працювати в команді, а також презентувати і аргументувати свою думку. А це цілий комплекс знань, навичок і вмінь, які вимагає сучасний бізнес від випускників університетів.
Досить успішним, на мою думку, є метод «Навчання шляхом навчання інших», який я впровадила в рамках курсу «Економічна теорія управління підприємством». Суть цього методу полягає у тому, що кожна студентська команда обирає тему, яку ми вивчаємо на цьому курсі, і пояснює теоретичні знання аудиторії, підкріплюючи теорію практичними кейсами і завданнями, які мають розв'язати їхні колеги на занятті.
Мотивація студентів
Щодо мотивації студентів, то, в першу чергу, я намагаюсь пояснити логіку курсу, тобто чому саме ці теми ми будемо вивчати та як студенти можуть використовувати набуті знання. А ще я розповідаю їм про успіхи наших випускників, в яких компаніях і на яких посадах вони працюють.
Показовим є приклад дисципліни «Економічна теорія підприємництва», специфіка якої полягає в тому, що всі теми – це огляд певних теорій. Коли студенти дивляться робочий план цієї дисципліни, то вони просто жахаються, оскільки кожна тема починається словами: «Теорія … чогось». Зрозуміло, що перший висновок, який вони роблять про цей курс – тут суцільна теорія і ніякої практики, а значить це буде нам нецікаво.
Тому на першій лекції я прошу їх уявити себе підприємцями, які планують заснувати свій бізнес і пояснити, що їм потрібно для того, щоб їхній бізнес був успішним. І тут з'ясовується, що перш ніж відкривати свою справу, треба знати, а чи буде попит на товар, який вони збираються виробляти. І я пояснюю студентам, що знаючи теорію попиту і пропозиції можна отримати відповідь на це питання. Наступне питання, яке виникає: "А хто формує цей попит?". Як споживач обирає той чи інший товар – це базується на теорії поведінки споживача. Тобто, студенти в рамках курсу одразу розуміють логіку успішності підприємницької діяльності, а відтак і важливість цієї дисципліни і розуміння, що такі знання їм дійсно необхідні.
Про те, що надихає у роботі
Я люблю спілкуватись із студентами, особливо з Києво-Могилянської академії. Практично кожен з них – це яскрава та харизматична особистість. Я з гордістю спостерігаю за їхніми успіхами та досягненнями. Мені приємно знати, що в цьому є і моя невеличка заслуга, і це ще більше мене надихає, тому я постійно оновлюю дисципліни, які викладаю, намагаюсь зробити їх цікавими та корисними.
Чесно кажучи, я ніколи не відчувала професійного вигорання, бо коли я заходжу до аудиторії і бачу усміхнені обличчя, розумні і яскраві очі, то відчуваю такий позитив і натхнення. Саме в той момент я розумію, що я – щаслива людина.
Хто він, хороший викладач – практик чи теоретик?
Я не маю однозначної відповіді на це питання, оскільки я знайома з багатьма викладачами з великої літери, які є лише теоретиками. Крім того, знаю і викладачів, які є практиками, однак, вони не завжди можуть донести свої знання до студентів. І це зрозуміло, бо крім теоретичних і практичних знань, викладач повинен бути професіоналом у викладацькій діяльності. Варто зазначити, що практичні знання завжди знадобляться, адже саме завдяки ним я можу пояснити навіщо ми вивчаємо ту чи іншу теорію.
Успіхи та невдачі інноваційних методів викладання
Наші студенти дуже креативні, тому вони радо сприймають інноваційні методи навчання. Крім того, перш ніж впровадити той чи інший метод, я завжди раджуся зі студентами, пояснюю переваги і недоліки, а також ризики (як для мене, так і для них). Тому у моїй викладацькій практиці не було невдач у застосуванні нових методик викладання. Оскільки я активно використовую роботу в командах, то помітила, що успіх команди суттєво залежить від відповідальності кожного її учасника. А це одразу впливає і на якість командної роботи.
Незалежно від того, яку дисципліну я викладаю – завжди намагаюсь говорити цікаво і зрозуміло, навіть про дуже складні речі. Крім того, пояснюю як це можна використати на практиці.
Якщо ж говорити про креативні та неформальні методи викладання, то я розробила і впровадила такі дисципліни, як «Креативне мислення» (курс для бакалаврів) і «Відкриті інновації і креативне мислення» (курс для магістрів), де я використовую технологію «Розвиваюче навчання», яка орієнтована на розвиток особистості та її можливостей. На мою думку, ці курси – суцільний креатив, інновації, інтерактивні методики навчання і методи неформальної освіти. Цей досвід я використовую і в інших дисциплінах. Наприклад, зараз я удосконалюю нормативну дисципліну «Економічна теорія управління підприємством», де активно використовую свій досвід та знання, які здобула під час навчання на програмах «Profi+» і «Школа підвищення кваліфікації викладачів при НаУКМА». Щодо головних секретів викладання, на мою думку – це щира любов і повага до студентів, а також бажання зробити предмет цікавим і корисним.
Поєднання теорії і практики в навчанні
Практично в усіх курсах, які я викладаю, я намагаюсь показати де і як можна застосувати набуті теоретичні знання. Тут я використовую метод «Розповідання історій». Крім того, важливість практичних завдань безсумнівна, особливо таких, які базуються на прикладах. По-перше, це знайомить студентів з реальними проблемами, з якими стикаються бізнесові і державні структури; по-друге, це дає можливість запропонувати методи вирішення цих проблем, спираючись на набуті знання; по-третє, переконатись в тому, що, навіть суто теоретичні, фундаментальні знання є необхідними для прийняття ефективних управлінських рішень.
Наприклад, такі курси, як «Креативне мислення», «Відкриті інновації і креативне мислення», «Економічна теорія управління підприємством» повністю базуються на практичних завданнях. Щодо дисципліни «Економічна теорія підприємництва», яку я викладаю бакалаврам першого року навчання, то реальні приклади з практики діяльності підприємницьких структур становлять приблизно 35-40%. Справа в тому, що студенти першого курсу ще не мають всіх необхідних знань для того, щоб розв'язувати реальні кейси.
Найбільш успішним практичним завданням, на мою думку, є виконання фінального проекту. Команда студентів обирає проблему, яку запропонували реальні представники бізнесу або державних установ. Вони мають пояснити причини виникнення проблеми, а також методи її вирішення. Крім того, вони розробляють організаційні кроки впровадження своєї пропозиції і передбачають наслідки її впровадження. Захист фінального проекту відбувається в присутності комісії, до складу якої входять представники тих компаній і організацій, які розповіли по свої проблеми. Якісне виконання фінального проекту передбачає подальшу співпрацю з представниками компаній, систематизацію набутих знаннь, вміння працювати в команді, а також презентувати і аргументувати свою думку. А це цілий комплекс знань, навичок і вмінь, які вимагає сучасний бізнес від випускників університетів.
Досить успішним, на мою думку, є метод «Навчання шляхом навчання інших», який я впровадила в рамках курсу «Економічна теорія управління підприємством». Суть цього методу полягає у тому, що кожна студентська команда обирає тему, яку ми вивчаємо на цьому курсі, і пояснює теоретичні знання аудиторії, підкріплюючи теорію практичними кейсами і завданнями, які мають розв'язати їхні колеги на занятті.
Мотивація студентів
Щодо мотивації студентів, то, в першу чергу, я намагаюсь пояснити логіку курсу, тобто чому саме ці теми ми будемо вивчати та як студенти можуть використовувати набуті знання. А ще я розповідаю їм про успіхи наших випускників, в яких компаніях і на яких посадах вони працюють.
Показовим є приклад дисципліни «Економічна теорія підприємництва», специфіка якої полягає в тому, що всі теми – це огляд певних теорій. Коли студенти дивляться робочий план цієї дисципліни, то вони просто жахаються, оскільки кожна тема починається словами: «Теорія … чогось». Зрозуміло, що перший висновок, який вони роблять про цей курс – тут суцільна теорія і ніякої практики, а значить це буде нам нецікаво.
Тому на першій лекції я прошу їх уявити себе підприємцями, які планують заснувати свій бізнес і пояснити, що їм потрібно для того, щоб їхній бізнес був успішним. І тут з'ясовується, що перш ніж відкривати свою справу, треба знати, а чи буде попит на товар, який вони збираються виробляти. І я пояснюю студентам, що знаючи теорію попиту і пропозиції можна отримати відповідь на це питання. Наступне питання, яке виникає: "А хто формує цей попит?". Як споживач обирає той чи інший товар – це базується на теорії поведінки споживача. Тобто, студенти в рамках курсу одразу розуміють логіку успішності підприємницької діяльності, а відтак і важливість цієї дисципліни і розуміння, що такі знання їм дійсно необхідні.
