Тамара Марценюк: «Я вірю в науку і дослідження заради суспільних змін».


Кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія», Фулбрайтівська стипендіатка (2017-2018), дослідниця гендерної нерівності Тамара Марценюк розповіла «Вище» про свій досвід викладання, дослідження соціальних проблем та необхідність постійно навчатись і розвиватись.


"Освіта неспокою"


На мій погляд, викладання та освітній активізм пов'язані між собою і стосуються тематики в якій я працюю – соціальна нерівність, гендерна соціологія, права людини. Ця тематика непроста, адже вважається ціннісно заангажованою, бо походить зі сфери критичних студій. Це підважування повсякденного, подекуди стереотипного знання. Мені подобається така фраза як «troubling education», тобто «освіта неспокою». Це коли ти уже не можеш сприймати реальність такою, якою вважав її раніше. Тому часто, після завершення мого курсу, студенти у відгуках зазначають наступне: «Ми уже не можемо спокійно дивитися фільми і розглядати рекламу». Це означає, що моє викладання діє, бентежить і змушує замислитись.


Про натхнення

Себе я ідентифікую, передусім, як публічна соціологиня, некабінетна дослідниця. Мене надихають можливості залучати студентство робити цікаві та корисні дослідження для громадської організації чи органу державної влади. Я вірю в науку і дослідження задля суспільних змін. Звісно ж, мене надихають колежанки і колеги, які занурені у свою тематику. Я люблю викладання як спільний (колективний) проект. Наприклад, маю досвід співвикладання таких курсів, як «Соціальні проблеми в Україні і світі», «Фемінізм як соціальна теорія і суспільний рух», «Гендер і економіка» тощо.


Викладання – це теж навчання


Інколи бувають ситуації, коли сил не так багато, аби, поряд із низкою інших справ, ходити на пари і бути енергійною. «Підзаряджаюсь» я завдяки поїздкам на міжнародні стажування, беру участь у літніх школах та інших цікавих програмах. Я люблю навчатися і постійно це роблю. Загалом вважаю, що викладання – це теж навчання як таке. Зараз я стажуюсь на програмі імені Фулбрайта у Нью-Йорку, яка надає мені можливість відвідувати лекції відомих дослідників, міжнародні конференції, презентувати результати мого дослідження і писати книгу. Серед нещодавніх подій, до яких я долучалась – Могилянська Літня школа для викладачів НаУКМА «Профі +» (літо 2017 року). З професійної точки зору, найбільше на мене вплинула програма «OSI-HESP» – регіональний семінар із вдосконалення викладання "Гендер, сексуальність і влада" (2011-2014 роки), де викладачі із пострадянських країн і соціалістичного блоку зібрались разом, щоб обговорити методи викладання та інші професійні речі.


Поєднання теорії та практичного досвіду
Зазвичай я викладаю про ті тематики, якими займаюся. Не люблю зачіпати питання, у яких не дуже розбираюся. Тому мої курси тісно пов'язані із власним досвідом, часто я доповнюю їх результатами проектів, у яких працюю. Також я постійно співпрацюю із громадськими організаціями та фондами, наприклад, з Представництвом Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні, соціологічною організацією GFK Ukraine, Міжнародним фондом «Відродження», Міжнародним центром перспективних досліджень та іншими. А ще працюю гендерною експерткою Української Гельсінської спілки з прав людини. Усе це корисний і цікавий досвід, можливість подивитися на викладання із більш практичної точки зору.

Часто я долучаюсь до викладацьких, педагогічних та соціологічних проектів. Наприклад, це може бути написання розділу до підручника із гендерних студій для студентства журналістики; участь у дослідженні ЛГБТ сімей в Україні (проект ГО «Інсайт» та Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні); проект «Збільшення можливостей жінок» (гендерна політика Європейського Союзу, залучення жінок до політики в ЄС та в Україні) у Міжнародному центрі перспективних досліджень. Маю цікавий досвід співпраці із екологічним експертним середовищем, як-от, вивчення робочих умов працівників супермаркетів, що отримали фінансування ЄБРР, з точки зору дотримання прав працівників і дискримінаційних практик на робочих місцях (на замовлення мережі CEE BANKWATCH).


Про досвід викладання за кордоном


Крім України, я читала окремі лекції у вишах США, Канади та Швеції. А у 2014-2016 роках викладала у Європейському університеті Віадріни у Франкфурті-на-Одері (Німеччина) та у Європейському коледжі Liberal Arts (ECLAB) у Білорусії. Це були англомовні курси магістерського рівня: «Гендерна політика в Україні: виклики європеїзації», «Фемінізм у Східній Європі: між глобальним і локальним», «Маскулінність і чоловічі студії у Східній Європі», «Чоловічі дослідження і парадигми маскулінності». Протягом дослідницького візиту у Нью-Йорку я проводила уроки про гендерне насильство (в рамках кампанії «16 днів протидії гендерному насильству») для старшокласників під час волонтерського проекту «Global classroom» (США).

Зазвичай для викладання курсу за кордоном вам потрібне запрошення, тобто ви повинні мати уже встановлені контакти, аби вас залучили викладати. Варто орієнтуватися у англомовній літературі зі своєї тематики, а інколи навіть вміти пояснити студентству досить банальні речі про свій регіон.


Студентство за кордоном зазвичай більш вмотивоване, особливо на магістерських програмах. Вони свідомо обрали це навчання, добре готуються до пар, цікавляться різними питанням. Тут більше розмаїття аудиторії. Наприклад, коли до вас на пару заходить шістдесятирічна людина, то складно визначити, це студентка чи колега по викладанню.

Про онлайн-курс


Я також практикую дистанційне навчання, веду онлайн-курс на Prometheus «Жінки і чоловіки: гендер для всіх». Це доволі цікавий досвід, адже завдяки цій платформі можна залучити доволі широку цільову аудиторію, а пізніше розвіртуалитися із низкою цікавих людей. А на основі матеріалів лекцій до цього курсу я написала книгу «Гендер для всіх. Виклик стереотипам» (2017). Це все надає можливість краще розуміти університетську цільову аудиторію, надавати практичні та різноманітні приклади і завдання для курсів.

Також можете ознайомитися із ще одним моїм дописом про викладання у Вищих навчальних закладах, зокрема про те, що навіть досвідченому викладачеві ніколи не пізно самовдосконалюватися - http://www.gohigher.org/nikoli-ne-pizno-vchitis-i-...