Тож до чого тут комп'ютерні ігри? До того, що розробники комп'ютерних ігор, на відміну від менеджменту великих корпорацій або університетів, давно досліджують мотивацію людини, для того, щоб заохотити користувачів грати ще.
Так ось, вони побудовані на цій системі.
В кожній комп'ютерній грі (і не лише комп'ютерній) ви побачите:
Автономію - можливість приймати рішення, бачити наслідки цих рішень, впливати на те, коли розпочати, коли закінчити, тощо
Майстерність - можливість бачити свій прогрес. Рейтинги, бали, можливість пройти стонадцять разів один і той самий рівень, поки його не опануєш, тощо.
Мету - в грі вона не надто велика і визначна, але зазвичай, це пройти завдання та отримати від цього задоволення.
То що ж тепер робити?
Застосувати знання та висновки наукових досліджень для роботи з власними курсами. Наявність технологій і перевернутий клас дуже допомогають в цьому, але якщо у вас немає поки що таких можливостей - не проблема!
Автономія - можливість робити вибір, приймати рішення і взагалі впливати на свій процес навчання. Це необов'язково щось дуже велике. Наприклад, коли студентам дають вибір форми виконання завдань - написати есе, чи зняти відео, це вже допомагає студентам відчути, що їхня самостійність збільшується.
Майстерність - в навчанні, роботі і будь-якій діяльності людині важливо розуміти свій прогрес. Чи краще в неї виходить? Чи досягла вона певного рівня майстерності? Тут на допомогу викладача приходять техніка формативного оцінювання - проміжного, яке важить небагато балів та зусиль з боку викладача.
Мета - людям цікаво виконувати важливу і потрібну роботу. І навпаки, якщо завдання придумане і нікому насправді не потрібне, то ніякого інтересу до нього не буде.
І найкраще у цьому, що воно працює!