Як боротися з професійним вигоранням
Професійне вигорання – це насправді дуже болюче питання. У минулому я організовувала тренінги для викладачів про вигорання, оскільки найпростіший спосіб розібратися в питанні – це навчити когось. Я дуже люблю свою роботу і постійно експериментую – створюю нові курси, тренінги для викладачів. А ще я люблю вчитися, тому це забирає в мене багато часу, як і наукова робота (я вже мовчу про сім'ю). І тому, як кажуть американці, на моїй тарілці часто більше, ніж я можу з'їсти. З часом мені вдалося сформулювати певні «правила самозахисту».
Отож, правило №1 – дбайте про себе. Коли йдеться про професійне вигорання, пригадайте пораду, яку нам дають у літаку перед вильотом – спочатку надягайте кисневу маску на себе, а потім на свою дитину, інакше ви можете втратити шанс їй допомогти. Тому, як тільки з'являється відчуття втоми і роздратування, я відмовляюся, іноді просто примушую себе відмовлятися від нових пропозицій, не даю об'ємних письмових завдань студентам, щоб зменшити навантаження на себе. І я знаю, що дбаючи про себе, я дбаю і про тих, хто мене оточує. Однак, дотримуватись цього правила не так легко, як здається, оскільки часто виникає відчуття провини.
Правило №2 – дозвольте собі бути неідеальним викладачем. На питання про те, як я все встигаю, часто відповідаю – «Не встигаю». Оскільки, я не встигаю зробити зі студентами все, що хотілося б, наприклад, писати розгорнуті відгуки на їхню роботу та інше. Раніше це мене дуже дратувало, але зараз я навчилася зосереджуватись на тому, що мені таки вдається зробити.