Як навчити студентів так, щоб вони знали
Що впливає на успішність студентів, які бувають рівні розуміння та яким має бути викладач, аби навчити студента, розповідаємо у тексті.
Уявімо собі двох студентів – Тетяну та Андрія.
Тетяна сумлінна, добре виконує всі завдання та вчиться із задоволенням.
А тепер подивіться на Андрія. На заняттях він думає тільки про те, коли почнеться перерва.
Ви можете подумати, що він єдиний, кого тут треба звинувачувати.
Проте в Андрія всього лиш інша мета, ніж в Тетяни.
Статистика говорить, що 20 чи 30 років тому в університетах більшість були «Тетянами». Сьогодні, коли кількість студентів значно збільшилась, «Андріїв» стало більше, ніж «Тетян».
Це важлива проблема, яку має вирішувати кожне відповідальне суспільство. Але перед тим, як ми за це візьмемось, нам потрібно поглянути на ситуацію з іншого боку.
Тетяна сумлінна, добре виконує всі завдання та вчиться із задоволенням.
А тепер подивіться на Андрія. На заняттях він думає тільки про те, коли почнеться перерва.
Ви можете подумати, що він єдиний, кого тут треба звинувачувати.
Проте в Андрія всього лиш інша мета, ніж в Тетяни.
Статистика говорить, що 20 чи 30 років тому в університетах більшість були «Тетянами». Сьогодні, коли кількість студентів значно збільшилась, «Андріїв» стало більше, ніж «Тетян».
Це важлива проблема, яку має вирішувати кожне відповідальне суспільство. Але перед тим, як ми за це візьмемось, нам потрібно поглянути на ситуацію з іншого боку.
Що можуть викладачі розповісти про цих двох студентів?
– Тетяна – одна з найкращих! Вона добре працює не тільки на моїх заняттях, а й на інших теж. Вона справді одна з наших найкращих студентів.
– Андрій – один з наших поганих студентів.
Зверніть увагу, наскільки ці описи зручно переносять відповідальність: «Ми нічого не можемо зробити. Це просто студенти такі – добрі або погані».
Поділ на добрих і поганих студентів – це підхід до викладання, який англійською звучить як «blame the students» approach teaching».
Це – перший рівень із концепції трьох рівнів думок про викладання професора Джона Біга.
Вчитель першого рівня цікавиться, якими є студенти. Для нього іспит – це можливість сегментувати студентів на "добрих" і "поганих".
Вчитель другого рівня фокусується на тому, що робить вчитель. На його думку, існують добрі викладачі і погані. Цей підхід називають «Blame the teachers perspective». У цьому випадку вчитель озброюється викладацькими техніками, лайфхаками і прийомами. Часто викладачі цього типу намагаються мотивувати і заохочувати студентів.
Про таких викладачів часто говорять «Він класний, але я так і нічого не зрозумів». Це означає, що просто активувати себе – недостатньо.
Викладача третього рівня цікавить, що студент робить перед, під час і після навчання. Тобто його цікавить результат навчання. Для того, щоб результат був позитивним, спершу треба зрозуміти, як студент розуміє викладену інформацію.
– Андрій – один з наших поганих студентів.
Зверніть увагу, наскільки ці описи зручно переносять відповідальність: «Ми нічого не можемо зробити. Це просто студенти такі – добрі або погані».
Поділ на добрих і поганих студентів – це підхід до викладання, який англійською звучить як «blame the students» approach teaching».
Це – перший рівень із концепції трьох рівнів думок про викладання професора Джона Біга.
Вчитель першого рівня цікавиться, якими є студенти. Для нього іспит – це можливість сегментувати студентів на "добрих" і "поганих".
Вчитель другого рівня фокусується на тому, що робить вчитель. На його думку, існують добрі викладачі і погані. Цей підхід називають «Blame the teachers perspective». У цьому випадку вчитель озброюється викладацькими техніками, лайфхаками і прийомами. Часто викладачі цього типу намагаються мотивувати і заохочувати студентів.
Про таких викладачів часто говорять «Він класний, але я так і нічого не зрозумів». Це означає, що просто активувати себе – недостатньо.
Викладача третього рівня цікавить, що студент робить перед, під час і після навчання. Тобто його цікавить результат навчання. Для того, щоб результат був позитивним, спершу треба зрозуміти, як студент розуміє викладену інформацію.
Що треба знати про процес розуміння
Ми важко запам'ятовуємо рандомну інформацію. Психологи стверджують, що ми можемо затримати приблизно тільки 7 елементів рандомної інформації у короткочасній пам'яті.
Ми вчимося, коли створюємо зв'язки з новою та вже відомою інформацію за допомогою асоціацій. Або ми накладаємо нову інформацію поверх старої.
Але не завжди ми можемо знати, що студенти знають, а що ні.
Раніше було прийнято вважати, що нові знання передаються від вчителя до пасивного учня.
Але передавання інформації – це не той спосіб, за допомогою якого можна навчитися. Навчання відбувається завдяки активній поведінці студента. Це те, що студент робить, щоб вчитися, а не те, що робить вчитель.
Професор Біг сформував теорію: у структурі результату навчання є 5 рівнів відповідно до необхідних когнітивних процесів.
Ми вчимося, коли створюємо зв'язки з новою та вже відомою інформацію за допомогою асоціацій. Або ми накладаємо нову інформацію поверх старої.
Але не завжди ми можемо знати, що студенти знають, а що ні.
Раніше було прийнято вважати, що нові знання передаються від вчителя до пасивного учня.
Але передавання інформації – це не той спосіб, за допомогою якого можна навчитися. Навчання відбувається завдяки активній поведінці студента. Це те, що студент робить, щоб вчитися, а не те, що робить вчитель.
Професор Біг сформував теорію: у структурі результату навчання є 5 рівнів відповідно до необхідних когнітивних процесів.
1
Найнижчий рівень – це доструктурний рівень, де студент використовує нерелевантну інформацію і не розуміє суті.
2
Наступний рівень – уніструктурний. Учень фокусує свою увагу винятково на одному відповідному аспекті.
3
Мультиструктурний - студент фокусується на кількох відповідних аспектах, але вони розглядаються незалежно та адитивно. Оцінка цього рівня носить в першу чергу кількісний характер.
4
На четвертому реляційному рівні студент може аналізувати, порівнювати, робити висновки. Цей рівень зазвичай визначають як адекватне розумінням будь-якої теми.
5
На найвищому п'ятому рівні студент може узагальнювати інформацію і навіть висувати нові гіпотези.
Питання на мільйон: як нам активізувати студентів?
Відповідь – конструктивне узгодження. Це принцип, який використовується для розробки навчальної діяльності та завдань для оцінювання, яке безпосередньо стосується результатів навчання.
У нас є намір вчителя, активність студента та оцінювання з іспиту.
Припустимо, що викладач хоче, щоб студент міг пояснити, встановити зв'язки, довести і застосувати. Але іспит вимірює щось інше. Наприклад, здатність запам'ятати і описати. У цьому випадку Андрій фокусуватиметься лише на навичках, які потрібні для того, щоб скласти тест, ігноруючи наміри вчителя.
А тепер поглянемо на іншу ситуацію. У цьому випадку вчитель намагається зробити іспит максимально відповідним до намірів курсу. Тоді в Андрія не буде короткого шляху і він буде змушений вчити те, що просить викладач.
Тому добре викладати – це залучати студентів використовувати найвищі рівні когнітивних процесів.
У нас є намір вчителя, активність студента та оцінювання з іспиту.
Припустимо, що викладач хоче, щоб студент міг пояснити, встановити зв'язки, довести і застосувати. Але іспит вимірює щось інше. Наприклад, здатність запам'ятати і описати. У цьому випадку Андрій фокусуватиметься лише на навичках, які потрібні для того, щоб скласти тест, ігноруючи наміри вчителя.
А тепер поглянемо на іншу ситуацію. У цьому випадку вчитель намагається зробити іспит максимально відповідним до намірів курсу. Тоді в Андрія не буде короткого шляху і він буде змушений вчити те, що просить викладач.
Тому добре викладати – це залучати студентів використовувати найвищі рівні когнітивних процесів.
Матеріал підготовлено в рамках реалізації проекту "Зміцненя викладання та навчання в українських університетах", що фінансується за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини Auswärtiges Amt: facebook - https://www.facebook.com/AuswaertigesAmt/, twitter: https://twitter.com/AuswaertigesAmt.
