Наталя Іванова: «Креативність – це вимога сучасності»
Наталя Іванова
Успішна викладачка, доцентка кафедри економічних наук НАУКМА, авторка курсу «Креативне мислення» та дослідниця тема креативності.
За кілька тижнів до «Креативного кампусу» ми поговорили з Наталею Івановою про важливість креативності для успішної професійної реалізації, та про її роль у інноваційній економіці та повсякденному житті.
Наталю, давайте почнемо з того, що наразі відбувається з українською вищою освітою: як вона змінюється та куди рухається?
На жаль, на сьогодні вища освіта в Україні змушена виживати самотужки. Через низький рівень зарплат робота у вищій школі не приваблює для молоді, тому викладають в Україні переважно люди середнього і старшого віку. Це ті, яким справді подобається працювати зі студентами, або ті, хто поєднує роботу у практичному секторі із викладанням ( і це на добре, тому що це дає студентам розуміння, чого хоче від них реальний ринок праці).
Студенти ж сьогодні здебільшого налаштовані на навчання за кордоном. Наприклад, наші бакалаври навіть не приховують, що приходять до НАУКМА по хорошу базову освіту та добру англійську, але вже з першого курсу вони націлені на те, щоб магістерську освіту отримати за кордоном. Вони активно використовують різні форми освіти за кордоном (це і літні школи, і програми мобільності, і дистанційне навчання, і т.д.),
На мою думку, якщо в українській вищій освіті не відбудуться суттєві зміни, то прогнози щодо її майбутнього невтішні.
Студенти ж сьогодні здебільшого налаштовані на навчання за кордоном. Наприклад, наші бакалаври навіть не приховують, що приходять до НАУКМА по хорошу базову освіту та добру англійську, але вже з першого курсу вони націлені на те, щоб магістерську освіту отримати за кордоном. Вони активно використовують різні форми освіти за кордоном (це і літні школи, і програми мобільності, і дистанційне навчання, і т.д.),
На мою думку, якщо в українській вищій освіті не відбудуться суттєві зміни, то прогнози щодо її майбутнього невтішні.
А якими є ключові тренди у освіті на глобальному рівні? Які ключові компетенції необхідні для побудови успішної кар'єри?
І вища, і навіть середня освіта за кордоном більшою мірою орієнтована на розвиток у студентів творчого мислення. Якщо говорити про потреби працедавців (я кажу зараз і про українських роботодавців – їхні вимоги до працівників майже такі ж, як і у світових), то це вміння працювати в команді, креативність, вміння управляти проектами і презентаційні навички (вміння говорити, презентувати себе та свій проект, переконувати людей).
Професійні знання, володіння комп'ютером та хороша англійська – це навіть не обговорюється.
Деякі компанії навіть говорять, що креативне мислення навіть важливіше за професійні навички, тому що навчити чогось легше, аніж змінити спосіб мислення людини. Але тут є добра новина – не креативних людей немає, ми всі креативні.
Професійні знання, володіння комп'ютером та хороша англійська – це навіть не обговорюється.
Деякі компанії навіть говорять, що креативне мислення навіть важливіше за професійні навички, тому що навчити чогось легше, аніж змінити спосіб мислення людини. Але тут є добра новина – не креативних людей немає, ми всі креативні.
Чому креативність така важлива, і для кого саме (адже багато людей вважають, що це важить лише для «творчих людей»)?
Немає значення, хто ви: спеціаліст, керівник, власник бізнесу чи домогосподарка –креативність потрібна всім. Вона важлива тому, що дозволяє подивитися на будь-яку ситуацію з різних точок зору, і завдяки цьому побачити більше ризиків та можливостей. Крім того, креативність розвиває у людині ряд суто людських компетенцій – це толерантне ставлення до інших людей, іншої точки зору, вміння слухати. Креативна людина може з чимось не погодитись, але вона поважає людину, з точкою зору якої незгодна. Для такої людини інша думка або інші цінності людей не є проблемою.
Як ви, людина з економічною освітою, почали досліджувати тему креативності?
Тут співпали кілька факторів. По-перше, кілька років тому я взяла участь у міжнародному проекті, метою якого було введення інноваційних дисциплін до навчального процесу та залучення студентів до створення інновацій (а це і є креативне мислення). Так я остаточно зрозуміла для себе, що креативність є вимогою сучасності, і у мені прокинувся інтерес до цієї теми.
По-друге, якраз тоді моя онука пішла до школи, і проходила співбесіду, де перевіряли її креативні здібності. Я зрозуміла, що якщо ї хочу бути сучасною бабусею, то маю працювати над власним мисленням.
Я почала шукати різноманітні техніки розвитку креативного мислення та впроваджувати їх у своє викладання. Студентам це дуже сподобалося – вони почали розкриватися, і це також дуже покращило стосунки в групах, підвищило рівень емпатії.
Навіть моє власне мислення змінилося: я почала бачити повсякденні ситуації чи проблеми з різних точок зору, з позицій всіх людей, що в ній задіяні. А зрозуміти думку іншої людини – перший крок до вирішення ситуації.
З часом в мене накопичилося достатньо багато знань та матеріалів для створення окремого курсу – так виник авторський курс «Креативне мислення», який я викладаю у НАУКМА вже четвертий рік.
По-друге, якраз тоді моя онука пішла до школи, і проходила співбесіду, де перевіряли її креативні здібності. Я зрозуміла, що якщо ї хочу бути сучасною бабусею, то маю працювати над власним мисленням.
Я почала шукати різноманітні техніки розвитку креативного мислення та впроваджувати їх у своє викладання. Студентам це дуже сподобалося – вони почали розкриватися, і це також дуже покращило стосунки в групах, підвищило рівень емпатії.
Навіть моє власне мислення змінилося: я почала бачити повсякденні ситуації чи проблеми з різних точок зору, з позицій всіх людей, що в ній задіяні. А зрозуміти думку іншої людини – перший крок до вирішення ситуації.
З часом в мене накопичилося достатньо багато знань та матеріалів для створення окремого курсу – так виник авторський курс «Креативне мислення», який я викладаю у НАУКМА вже четвертий рік.
Розкажіть про цей курс – в чому полягають його особливості?
Найскладнішим для мене тут стало навіть не вимірювання рівня креативності студентів (існують техніки, що дозволяють це зробити дуже чітко). Складніше було оцінити знання з цього курсу: я ж маю виміряти не рівень креативності людини, а те, наскільки студент оволодів техніками розвитку креативного мислення та може їх застосовувати. Я довго думала, як це краще зробити, і врешті звернулася до наших випускників, що працюють в практичному секторі, аби вони поділилися практичними кейсами та проблемами, з якими мають справу у щоденній роботі.
Це достатньо поширена практика в світі. Студентські команди самі обирають проблеми, над якими працюватимуть, та використовують у своїй роботі метод мозкового штурму. Результати були блискучі – наші випускники навіть не очікували, що студентам вдасться зайти такі креативні та корисні практичні рішення. Багатьом з них було запропоновано реалізувати свої проекти або пройти стажування чи влаштуватися на роботу.
Це достатньо поширена практика в світі. Студентські команди самі обирають проблеми, над якими працюватимуть, та використовують у своїй роботі метод мозкового штурму. Результати були блискучі – наші випускники навіть не очікували, що студентам вдасться зайти такі креативні та корисні практичні рішення. Багатьом з них було запропоновано реалізувати свої проекти або пройти стажування чи влаштуватися на роботу.
Як система освіти має стимулювати розвиток креативності у дітей та студентів? Та як, на ваш погляд, викладачі мають розвивати власну креативність?
Ви абсолютно праві, починати тут варто саме з викладачів! Тільки креативний викладач зможе допомогти розвинути відповідний тип мислення своїм студентам. Існує велика кількість інноваційних методик, які орієнтовані на те, аби людина не завчала матеріал, а «створювала знання», самостійно приходячи до відповідей на запитання.
Викладачам я б порадила починати з себе: не треба одразу оцінювати рівень власної креативності, краще почати з опанування елементарних технік. Це можуть бути ті ж самі загадки, малюнки, прості вправи, які пропонують дітям у садочках та перших класах школи. Парадоксально, але для дорослих це виявляється найскладнішим, проте немає нічого неможливого. Навіть зміна звичного маршруту з роботи до дому вже буде виходом із звичних паттернів мислення, і дасть свої результати.
У жовтні я братиму участь у «Креативному кампусі», який організовує спільнота «Вище». Я переконуватиму викладачів, що всі ми народжуємось креативними, розкажу про переваги креативного мислення, та покажу найкращі техніки, які чудово працюють зі студентами та допомагають їм у подальшій роботі.
Викладачам я б порадила починати з себе: не треба одразу оцінювати рівень власної креативності, краще почати з опанування елементарних технік. Це можуть бути ті ж самі загадки, малюнки, прості вправи, які пропонують дітям у садочках та перших класах школи. Парадоксально, але для дорослих це виявляється найскладнішим, проте немає нічого неможливого. Навіть зміна звичного маршруту з роботи до дому вже буде виходом із звичних паттернів мислення, і дасть свої результати.
У жовтні я братиму участь у «Креативному кампусі», який організовує спільнота «Вище». Я переконуватиму викладачів, що всі ми народжуємось креативними, розкажу про переваги креативного мислення, та покажу найкращі техніки, які чудово працюють зі студентами та допомагають їм у подальшій роботі.
Як можуть стимулювати розвиток та застосування креативності у своїх підлеглих керівники та роботодавці?
В умовах робочих колективів чудово працює метод мозкового штурму. Він передбачає табу на будь-яку критику, і це також допомагає розвинути толерантність. Є також метод «Чому?», що дозволяє дійти до витоків будь-якої проблеми, і знайти неочевидне рішення.
Ще один чудовий метод вигадав Уолт Дісней, він називав це «методом трьох стільців». Щоразу, коли Дісней мів проблему чи завдання, він дивився на неї, почергово сідаючи на стілець «оптиміста», що бачить все в найкращому світі, «критика», сфокусованого на всіх можливих ризиках та вадах ідеї, та «реаліста», завданням якого було збалансувати всі ці показники.
Ще один чудовий метод вигадав Уолт Дісней, він називав це «методом трьох стільців». Щоразу, коли Дісней мів проблему чи завдання, він дивився на неї, почергово сідаючи на стілець «оптиміста», що бачить все в найкращому світі, «критика», сфокусованого на всіх можливих ризиках та вадах ідеї, та «реаліста», завданням якого було збалансувати всі ці показники.
Тож, як бачите, технік розвитку креативності існує безліч. І вони працюють!
І пам'ятайте, що ми всі креативні, байдуже, скільки нам років – ніколи не пізно.
І пам'ятайте, що ми всі креативні, байдуже, скільки нам років – ніколи не пізно.
