Як організувати ефективну дискусію в аудиторії: поради
Дискусії під час занять – важлива частина навчання. Проте інколи ініціювати обговорення дуже складно – студенти просто не хочуть говорити. Або ж вони говорять, але не тому, що їм цікаво. Часом це спосіб сподобатися викладачу і отримати вищий бал. Як організувати дискусію так, щоб вона була і цікава, і ефективна – розповідаємо далі.
Коли у ви починаєте обговорення в аудиторії, то хочете, щоб ваші студенти охоче брали у ньому участь. По-перше, це обов'язкова умова для навчання. По-друге, це покаже їхню залученість, пише Девід Гублар, викладач кафедри риторики в Університеті Айови у виданні The Chronicle of Higher Education.
Проте часто викладачі вважають висловлення студента під час дискусії самоціллю. Тобто неважливо, що говорять студенти, коли вони хоч щось говорять.
Якщо ви не викладаєте у великої кількості студентів, обговорення під час заняття – доволі звична річ. І це добре. Дослідження показали, що коли студенти сприймають себе та свою групу як спільноту, це означає, що вони залучені у процес та вмотивовані виконувати завдання.
Проте часто викладачі вважають висловлення студента під час дискусії самоціллю. Тобто неважливо, що говорять студенти, коли вони хоч щось говорять.
Якщо ви не викладаєте у великої кількості студентів, обговорення під час заняття – доволі звична річ. І це добре. Дослідження показали, що коли студенти сприймають себе та свою групу як спільноту, це означає, що вони залучені у процес та вмотивовані виконувати завдання.
Але як саме дискусії відбуваються у вашій аудиторії?
Перший варіант: викладач ставить запитання, й студенти спрямовують усі свої відповіді до викладача.
Другий варіант: студенти взаємодіють між собою замість того, щоб відповідати викладачу.
Саме другий варіант може бути «Святим Ґраалем» дискусії у вашій аудиторії.
У своєму блозі Кетрін Бейлі, професорка Університету Західного Мічигану, поставила під сумнів обговорення в аудиторії. На її думку, це занадто часто створює ілюзію участі студентів.
Часто викладачі під час обговорення схвально кивають головою і приймають будь-які коментарі студентів, бо вдячні за те, що ті хоч щось говорять.
Звісно, важливо показати, що обговорення у вашій аудиторії - це приємне безпечне заняття, під час якого студенти можуть вільно висловлювати ідеї, якими б дивними вони не були. Також важливо заохочувати тихих студентів долучатися до розмови, щоб в ній не домінували декілька говірких людей.
Другий варіант: студенти взаємодіють між собою замість того, щоб відповідати викладачу.
Саме другий варіант може бути «Святим Ґраалем» дискусії у вашій аудиторії.
У своєму блозі Кетрін Бейлі, професорка Університету Західного Мічигану, поставила під сумнів обговорення в аудиторії. На її думку, це занадто часто створює ілюзію участі студентів.
Часто викладачі під час обговорення схвально кивають головою і приймають будь-які коментарі студентів, бо вдячні за те, що ті хоч щось говорять.
Звісно, важливо показати, що обговорення у вашій аудиторії - це приємне безпечне заняття, під час якого студенти можуть вільно висловлювати ідеї, якими б дивними вони не були. Також важливо заохочувати тихих студентів долучатися до розмови, щоб в ній не домінували декілька говірких людей.
Але ми робимо студентам ведмежу послугу, якщо ставимося до них добре - киваючи схвально, а не кидаючи виклик їхнім коментарям. Викладачам важливо ставити більші цілі, ніж просто змусити студентів говорити.
Чому ви хочете, щоб вони говорили? Що ви сподіваєтеся отримати? Чи є ціль, якої має досягти це обговорення? І чи повинні студенти дійти туди з вашою допомогою чи самостійно?
Ці запитання допоможуть зрозуміти вам, як ви організовуєте дискусії в аудиторії і навіщо.
Використовуйте дискусії, щоб допомогти розібратися студентам зі складними поняттями. Часто ми не знаємо точно, що думаємо про щось, поки спробуємо виразити це словами. Дискусія дає студентам можливість вголос обдумати складні теми.
Ваша мета тут полягає в тому, щоб вивести студентів за межі їх початкового враження щодо теми і допомогти їм побачити її глибше чи по-іншому.
Важливо, щоб викладач показав студентам, що йому насправді важливо те, що вони думають. Для цього потрібно ставити уточнюючі та додаткові запитання, наприклад: «Що ви маєте на увазі під цим?» Або «Як так?" або "Як ви думаєте, це правда у всіх випадках?"
Тоді ви моделюєте той тип самоконтролю, який існує у людей з критичним мисленням. Ці запитання також допомагають зміцнити дискусію.
Використовуйте дошку, щоб допомогти студентам розвинути ідеї один одного. Це просто, але це працює.
Якщо ви будете у декількох словах записувати відповіді студентів разом з їхніми іменами, це допоможе краще розуміти дискусію. Студенти можуть бачити відповіді один одного. І так ви зможете переформулювати певні коментарі чіткіше, що може полегшити обговорення.
Та навіть якщо ви використовуєте усі ці стратегії, щоб допомогти студентам структурувати свої думки, ви все одно можете виявити, що вони в основному розмовляють з вами.
Є один ефективний спосіб змусити студентів спілкуватися між собою – опускати голову.
Ні, це не означає спати посеред заняття. Це означає не спускати очей з ноутбука чи записника, занотовуючи ідеї, які виникли під час дискусії. Про це студентів потрібно попередити заздалегідь, щоб не видатися невихованим.
За таких умов студенти шукають когось, до кого вони можуть направити свої коментарі. Це виходить не одразу, але їм незабаром нічого не залишається, як розмовляти між собою.
Головний ключ до ефективних дискусій під час занять – це зрозуміти, що роблять студенти і чому. Який досвід у студентів у вашій аудиторії? Що вони отримають від дискусії, яку ви ініціюєте?
Ці запитання допоможуть зрозуміти вам, як ви організовуєте дискусії в аудиторії і навіщо.
Використовуйте дискусії, щоб допомогти розібратися студентам зі складними поняттями. Часто ми не знаємо точно, що думаємо про щось, поки спробуємо виразити це словами. Дискусія дає студентам можливість вголос обдумати складні теми.
Ваша мета тут полягає в тому, щоб вивести студентів за межі їх початкового враження щодо теми і допомогти їм побачити її глибше чи по-іншому.
Важливо, щоб викладач показав студентам, що йому насправді важливо те, що вони думають. Для цього потрібно ставити уточнюючі та додаткові запитання, наприклад: «Що ви маєте на увазі під цим?» Або «Як так?" або "Як ви думаєте, це правда у всіх випадках?"
Тоді ви моделюєте той тип самоконтролю, який існує у людей з критичним мисленням. Ці запитання також допомагають зміцнити дискусію.
Використовуйте дошку, щоб допомогти студентам розвинути ідеї один одного. Це просто, але це працює.
Якщо ви будете у декількох словах записувати відповіді студентів разом з їхніми іменами, це допоможе краще розуміти дискусію. Студенти можуть бачити відповіді один одного. І так ви зможете переформулювати певні коментарі чіткіше, що може полегшити обговорення.
Та навіть якщо ви використовуєте усі ці стратегії, щоб допомогти студентам структурувати свої думки, ви все одно можете виявити, що вони в основному розмовляють з вами.
Є один ефективний спосіб змусити студентів спілкуватися між собою – опускати голову.
Ні, це не означає спати посеред заняття. Це означає не спускати очей з ноутбука чи записника, занотовуючи ідеї, які виникли під час дискусії. Про це студентів потрібно попередити заздалегідь, щоб не видатися невихованим.
За таких умов студенти шукають когось, до кого вони можуть направити свої коментарі. Це виходить не одразу, але їм незабаром нічого не залишається, як розмовляти між собою.
Головний ключ до ефективних дискусій під час занять – це зрозуміти, що роблять студенти і чому. Який досвід у студентів у вашій аудиторії? Що вони отримають від дискусії, яку ви ініціюєте?
Стаття створена в рамках проекту "Зміцнення викладання та навчання в українських університетах" фінансується за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини Auswärtiges Amt (twitter: https://twitter.com/AuswaertigesAmt).
